МАМИНА КАЛИНА

Коли за вікном уже  прохолодні дні, осінь давно стоїть на порозі, а вітер розстелив навколо  різнокольорову  ковдру, калина  стає  по-особливому гарною.  В  цей  період  вона палає багряними фарбами, а налиті сонцем ягоди  стають  червоного кольору. Калина втілює красиве і корисне.

У дворі моєї матусі росте кущ калини. Навесні він уквітчує наш двір і хату, милує око, а взимку мама готувала з калини напій, який лікує, зігріває і бадьорить. Так було колись, та не стало матусі і на кущі  довгих шість років не було жодного кетяга. Смуток і біль втраченого відчула не тільки я, а й калина. Кожного року ми чекали важкі грона калини, та дарма. Широке сліпучо-зелене листя шепоче-шелестить, згадуючи давні часи.

Та пройшов час, життя продовжується і калина навесні знов зацвіла білими мережаними кетягами. І ось вона стоїть у червоному вбранні неповторна і чарівна. ЇЇ ягоди горять вогнем. А мені здалося, що поряд зі мною з*явився ангел-хранитель.

Тож бережіть калину, любуйтеся її цвітом і плодами. І пам’ятайте, що у злих, недобрих людей калина не росте. Будьте добрими й чуйними, посадіть біля своїх осель калину. Хай вона прикрашає ваш дім. Хай Ваші душі не заростають ряскою байдужості.