Доля жінки - матері у творах Шевченка та сьогоденні.

Матір – це людина, якій кожен з нас зобов’язаний своїм життям, своїми перемогами і радощами, усім тим, що ми маємо у своєму житті. Мабуть, саме тому образ матері завжди був, є зараз і назавжди залишиться провідним образом у творчості Великого Кобзаря.

Образ матері у творчості Т. Г. Шевченко – це образ жінки-робітниці, жінки, яка була вимушена усе своє життя гнути спину на панів, жінки, яка найчастіше не могла залишатися зі своєю дитиною, бо була кріпачкою і залежала від своїх господарів.

Образ матері і її доля у творчості Т. Г. Шевченка зображується по-різному. Це й Катерина, яка не витримує тяжких життєвих випробувань і накладає на себе руки, і Ганна, яка все життя, спокутуючи свій великий гріх, працює в родині сина і любить його жертовно, самовіддано, це і Марія, нещасна мати-покритка. Поневолений народ плакав-ридав над безталанням найбільш скривджених дівчат, матерів, дітей-сиріт. Жінки йшли на самопожертви ради своїх дітей: приниження, страждання, злиденність.

Жінка з дитиною – це символом чистоти й святості. Тож як в наше сьогодення ці святі образи залишають маленькі квіточки в пологових будинках? Якщо раніше матері страждали заради дітей, то зараз деякі діти страждають від батьків, які про них не думають, бо їм треба чимось жертвувати заради дитини: свободою, кар*єрою. Та не має чужих дітей. Мама теплотою і турботою огорне маленьку лялечку і допоможе стати на ноги, виведе у великий світ.

Сила материнської любові перемагає будь-яку відстань, І де б ми не були, їхня турбота, їхні молитви зберігають нас від життєвих незгод.

Війна розлучила нас з мамою, але я думаю, не надовго Та не зважаючи на відстань, мама кожного дня дзвонить мені, переживає, адже мені мама потрібна постійно, необхідно відчувати її ласку, чути її голос, уявляти її посмішку. У такі моменти по-справжньому усвідомлюєш, наскільки тобі дорога й цінна мама, як потрібна її моральна підтримка. Ось за все це я і люблю свою маму.

Мати – це вічність, бо вона завжди буде з нами, вона живе в нас і буде жити в наших дітях та внуках, в усьому нашому роді. Вона береже нас та благословляє на добро. Мати – берегиня…

І під час російського вторгнення хочеться згадати невмирущі Шевченкові рядки: “І на оновленій землі

Врага не буде супостата,

А буде син, і буде мати,

І будуть люде на землі”

Щоб ці слова стали своєрідним символом віри для багатьох поколінь справжніх, щирих українців. І дай Боже, щоб вони стали дійсно пророчими.