Ещё сердца не впали в дрёму,
Не ждут внезапных холодов,
Входя лишь с трепетом в истому,
Сливаясь с нежностью цветов…
В. Странник
Осінь… Здається, що вся природа затихає і насолоджується періодом золотої осені. Тільки ця пора року дарує нам таке багатство кольорів і відтінків, хоч і кожна з них по-своєму гарна. Недарма осінь називають золотою, особливо в жовтні, коли листя на деревах забарвлюється всілякими фарбами — лимонно-жовтими, помаранчевими, червоними й насичено-багряними. Погодьтеся, тільки восени ми бачимо таке розмаїття всіх барв, тонів і відтінків. Це радує та піднімає настрій.
Природа в
цей час одягається в найстрокатіший одяг. Завдяки яскравому сонцю, хоч уже й не
дуже теплому, все переливається золотом. Чудові осінні пейзажі, запах
дивовижної свіжості - все це приваблює, особливо в сонячну погоду. Кожна пора
року має свої характерні особливості: колір, аромат, настрій. Кожна пора року
прекрасна по-своєму та має свої неповторні барви.
У
дворі моєї матусі
росте кущ калини. Навесні він уквітчує
наш двір і хату, милує око, а взимку мама
готувала з калини напій, який лікує, зігріває і бадьорить. Так було колись, та не стало матусі і на кущі довгих шість років не було жодного кетяга. Смуток
і біль втраченого відчула не тільки я, а й калина. Кожного року ми чекали важкі
грона калини, та дарма. Широке сліпучо-зелене листя шепоче-шелестить, згадуючи
давні часи.
Та пройшов час, життя продовжується і калина навесні знов зацвіла білими мережаними кетягами. І ось вона стоїть у червоному вбранні неповторна і чарівна. ЇЇ ягоди горять вогнем. А мені здалося, що поряд зі мною з*явився ангел-хранитель.
Тож бережіть калину, любуйтеся її цвітом і плодами. І пам’ятайте, що у злих, недобрих людей калина не росте. Будьте добрими й чуйними, посадіть біля своїх осель калину. Хай вона прикрашає ваш дім. Хай Ваші душі не заростають ряскою байдужості.
