ЩО ТАКЕ БУЛІНГ, ЯК ЙОГО РОЗПІЗНАТИ ТА ЯК ДІЯТИ СТОРОНАМ КОНФЛІКТУ? 

Булінг (bullying, від анг. bully – хуліган, забіяка) (цькування) - це  діяння (дії або бездіяльність) учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.

Ознаки виявлення випадків домашнього насильства

                У виявленні фактів домашнього насильства має значення спостережливість педагогічних працівників закладу освіти, їх уважне ставлення до учасників освітнього процесу і здатність вчасно помітити симптоми неблагополуччя в поведінці та настрої дітей.

                 Види домашнього насильства визначаються за наступними ознаками:

Ознаками психологічного насильства є:

•             замкнутість, тривожність, страх, або навпаки, демонстрація повної відсутності страху, ризикована, зухвала поведінка;

•             неврівноважена поведінка;

•             агресивність, напади люті, схильність до руйнації, нищення, насильства;

•             різка зміна звичної для дитини поведінки на контрастну;

•             уповільнене мовлення, нездатність до навчання, відсутність знань відповідно до віку (наприклад, невміння читати, писати, рахувати);

•             синдром «маленького дорослого» (надмірна зрілість та відповідальність);

•             уникання однолітків, бажання спілкуватися та гратися зі значно молодшими дітьми;

•             занижене самооцінювання, наявність почуття провини; швидка стомлюваність, знижена спроможність до концентрації уваги;

•             демонстрація страху перед появою батьків та/або необхідністю йти додому, небажання йти додому;

•             схильність до «мандрів», бродяжництва;

•             депресивні розлади; спроби самогубства;

•             вживання алкоголю, наркотичних речовин;

•             наявність стресоподібних розладів психіки, психосоматичних хвороб;

•             прояви насильства чи жорстокого поводження стосовно тварин чи інших живих істот;

•             приналежність батьків інших законних представників до деструктивних релігійних сект;

•             інші прояви поведінки чи емоційних реакцій, що не відповідають віковим нормам розвитку дитини.

Ознаками фізичного насильства можуть бути:

•             розповідь дитини, що батьки, інші члени сім’ї застосовують до неї або іншої дитини фізичне насильство, погрожують вигнати з дому, перемістити до іншого місця проживання (віддати до інтернатного закладу, влаштувати до лікарні, помешкання інших родичів тощо), про наявність небезпеки з боку тварин, що утримуються у неї вдома;

•             намагання дитини приховати травми та обставини їх отримання (відмова зняти одяг для медичного обстеження або переодягатися в присутності інших дітей; носити одяг, що не відповідає сезону);

•             зміщення суглобів (вивихи), переломи кісток, гематоми, подряпини; синці на щоках, очах, губах, вухах, передпліччях, стегнах, кінчиках пальців тощо;

•             рвані рани і переломи в області обличчя, травматична втрата зубів; травми ока (крововиливи, відшарування сітківки тощо); забиті місця на тілі, голові або сідницях, які мають виразні контури предмета (наприклад, пряжки ременя, лозини);

•             скарги дитини на головний біль, біль у животі, зовнішні запалення органів сечовивідної і статевої систем;

•             рани і синці у різних фазах загоєння на різних частинах тіла (наприклад, на спині та грудях одночасно); сліди від укусів;

•             опіки та інші незвичні для віку дитини фізичні (видимі та невидимі) травми.

Ознаками економічного насильства, занедбання дитини можуть бути:

•             постійне голодування через нестачу їжі;

•             вага дитини в значній мірі не відповідає її віковій нормі (за визначенняммедичного працівника);

•             часті запізнення до школи, брудний одяг, одягання не за погодою;

•             пропуски занять у школі;

•             втомлений і хворобливий вигляд;

•             загальна занедбаність;

•             нестача необхідного медичного лікування (дитину не водять до лікаря), неліковані зуби;

•             залишення дитини батьками під наглядом незнайомих осіб (в тому числі, які перебувають у стані алкогольного або наркотичного сп’яніння);

•             залишення дитини дошкільного віку без догляду впродовж тривалого часу як у помешканні, так і на вулиці, в тому числі зі сторонніми особами;

•             відсутність іграшок, книжок, розваг тощо;

•             антисанітарні умови проживання, відсутність постільної білизни (або постільна білизна рвана та брудна), засобів гігієни;

•             нігті, волосся у дитини нестрижені та брудні;

•             у дитини постійні інфекції, спричинені браком гігієни;

•             залучення дитини до трудової діяльності (з порушенням чинного законодавства);

•             дитина жебракує, втікає з дому;

•             відставання дитини в розвитку фізичному, емоційному, розвитку дрібної моторики, пізнавальних здібностей, соціальних навичок та навичок міжособистісного спілкування) внаслідок педагогічної занедбаності тощо.

Ознаками сексуального насильства можуть бути:

•             знання термінології та жаргону, зазвичай не властивих дітям відповідного віку;

•             захворювання, що передаються статевим шляхом;

•             синдром «брудного тіла»;

•             уникнення контактів із ровесниками чи дорослими, зокрема й з родинного кола чи друзів сім’ї;

•             дитяча або підліткова проституція;

•             рання вагітність;

•             вчинення сексуальних злочинів;

•             сексуальні домагання до дітей, підлітків, дорослих;

•             нерозбірлива або непритаманна віку дитини сексуальна поведінка;

•             створення та реалізація дитиною сексуальних сценаріїв в іграх за допомогою іграшок та ляльок;

•             відмова від гігієнічного догляду за собою;

•             нашарування великої кількості одягу на тілі або використання одягу, який максимально приховує тіло;

•             страх або агресивна реакція щодо конкретних людей або людей певної статі, віку тощо;

•             синці на внутрішній стороні стегон, на грудях і сідницях, сліди від укусів, інші незвичні для віку дитини фізичні ознаки (видимі та невидимі), а також психологічні і поведінкові прояви, які можуть свідчити про насильство щодо дитини.

 

 

"Які філософські погляди Сковороди можуть стати важливими для мене.

  Чому цей філософ є таким відомим у світі"

Від покоління до покоління, із уст в уста, із книжки в книжку передаються оповіді про Григорія Сковороду.

Минули роки, але роздуми мислителя не втратили актуальності. У центрі його уваги перебувала проблема щастя. Вона пов'язувалася у нього із «сродною працею», яка, на тверде переконання філософа, є необхідною передумовою щастя». Вчення про «сродну працю» у Сковороди тісно пов'язане з його розумінням життя як театрального дійства, де люди-актори виконують свої ролі. І щоб добре зіграти, треба кожному вибрати таку роль, яка відповідає його можливостям, нахилам і здібностям. Коли людина працює за покликанням, тоді вона принесе найбільше користі суспільству, і така споріднена праця робить її по-справжньому щасливою. Тож мене його роздуми наштовхнули на думку- право вибору подальшого шляху в навчанні.

Улюблена справа — обов'язкова умова щастя. Кожна людина може бути щасливою, якщо переможе злі інстинкти волі і  йтиме шляхом добра.

Філософія Г. Сковороди актуальна і сьогодні, і буде актуальна  в майбутньому, бо мислитель в своєму вченні розглядав питання вічні: людина, сенс її буття, умови досягнення людського щастя.

Значення філософської спадщини Г. С. Сковороди в тому, що до неї можна звертатися і у наш непростий час і тим самим робити впевнені кроки до покращення майбутнього усього людства.

Взагалі творча спадщина Григорія Сковороди досить багатогранна. Видатний мислитель приділяє багато уваги моральним проблемам, пропагує ідеї любові до праці, до інших, спонукає нас своїми поезіями знайти сенс життя, допомагати людям, бути правдивими та відкритими. Його твори виховують у тих, хто їх читає правдолюбство та чесність.

Творча спадщина Сковороди є надбанням не лише української, а й світової культури.

Отже, погляди Григорія Сковороди надихають нас, адже він намагається навчити чомусь світлому,  прозорому та корисному.

 

1. Слово – найтонший дотик до серця; воно може стати і ніжною запашною квіткою, і живою водою, що повертає віру в добро, і гострим ножем, і розпеченим залізом, і брудом… Мудре і добре слово дає радість, нерозумне і зле, необдумане і нетактовне – приносить біду. Словом можна вбити й оживити, поранити і вилікувати, посіяти тривогу й безнадію і одухотворити, розсіяти сумнів і засмутити, викликати посмішку і сльози, породити віру в людину і посіяти зневіру, надихнути на працю і скувати сили душі…

 

Щастя – це можливість і талант примножувати навколо себе щасливих!

Бути щасливим, значить прагнути бути корисним, не чекаючи на подяку.

День української писемності та мови: вшануймо мову

День української писемності та мови традиційно відзначають 9 листопада вже понад два десятки роки поспіль.

Цікаво, що українська мова належить до слов’янської групи індоєвропейської мовної сім’ї. Число мовців – понад 45 мільйонів, більшість яких живе в Україні. Поширена також у Білорусі, Молдові, Польщі, Росії, Румунії, Словаччині, США та інших країнах, де мешкають українці. 

Цікаві факти про українську мову

• Найбільше перекладений літературний твір – «Заповіт» Тараса Шевченка. Його переклали на 147 мов народів світу.

• Особливістю української мови є те, що вона багата на зменшувальні форми. Зменшувально-пестливу форму має, як не дивно, навіть слово «вороги» – «вороженьки».

• Найбільш уживаною літерою в українській абетці є літера «п»; на неї також починається найбільша кількість слів. Літера «ф» – найменш уживана.

• Назви всіх дитинчат тварин в українській мові належать до середнього роду.

• Сучасна українська мова нараховує приблизно 256 тисяч слів і включена до списку мов, які успішно розвиваються в цей час.

• Найстарішою українською піснею, запис якої зберігся до наших днів, вважається пісня «Дунаю, Дунаю, чому смутен течеш?»

Заснування Дня української мови – це лише проголошення благородної мети, а справжня настанова нам, українцям, шанувати рідне слово, любити рідну мову і вивчати її  протягом усього життя!

Друзі, говорімо українською, щоб нас побачив світ, побачив успіх України, її духовні та інтелектуальні надбання! 

Вчімо українську та шануймо її! 

 

Мудрість України – українські прислів’я та приказки

Українські прислів’я та приказки являють собою короткі влучні вислови, що в лаконічній формі передають уявлення про життєвий досвід багатьох поколінь предків. Хоча прислів’я і виникають постійно, але поширюються в народі та передаються від покоління до покоління лише найзмістовніші й найвлучніші з них. Вони являють собою джерело народної мудрості, яка пройшла крізь віки. Справжні українські прислів’я та приказки поєднують у собі глибокий зміст з дуже простою, але образною формою, тому вони й легко запам’ятовуються.

• Аби руки і охота, буде зроблена робота
• Або зі щитом, або на щиті
• Або пан, або пропав!
• Або розумне казати, або зовсім мовчати
• Без діла жить – тільки небо коптить
• Боятися смерті – на світі не жить!
• Брехень багато, а правда одна
• Будеш трудитися – будеш кормитися
• Від теплого слова і лід розмерзає
• Вір своїм очам, а не чужим речам
• Вірний друг – то найбільший скарб
• Все любить міру
• Гадюку як не грій, вона все одно вкусить
• Гарно того вчити, хто хоче все знати
• Глухий що не дочує, то вигадає
• Дай язику волю – заведе в неволю!
• Де багацько господинь, то ту хату хоч покинь
• Де не поклав, там не візьмеш
• Дурному свого розуму не вставиш
• І за соломинку вхопиться, хто топиться
• І сила перед розумом никне!
• З добрими людьми завжди згоди можна дійти
• За праве діло стій сміливо
• Звикай до господарства змолоду, то не будеш знати на старість голоду
• Здобудеш освіту – побачиш більше світу
• Здоров’я маємо – не дбаємо, а загубивши – плачемо
• Кожна жаба своє болото хвалить
• Кожний майстер колись був невмілий
• Коли за все візмешся, то нічого не зробиш
• Коли правдиве діло, то говори сміло
• Кому честь, тому й хвала
• Краще один мудрий, ніж десять дурних
• Краще погано їхати, ніж добре йти
• Лінивому все ніколи
• Маєш голову, май ще й розум
• Млин меле – мука буде, язик меле – біда буде
• Мудрий не все каже, що знає, а дурень не все знає, що каже
• Мудрим ніхто не вродився, а навчився
• Не копай іншому яму, бо сам упадеш
• Не навчив батько – не навчить і дядько
• Не такий страшний чорт, як його малюють!
• Орел мух не ловить
• Перетреться, перемнеться, та й так минеться
• Погнався і за тим, і за тим, а пішов ні з чим
• Пустився в бійку – чуба не жалій!
• П’яному й калюжа по вуха
• Рідна земля і в жмені мила
• Серце ні на що не вважає – свою волю має
• Скупому душа дешевше гроша
• Смерть не за горами, а за плечами
• Сміливого куля боїться!
• Страх силу одбирає
• У кого совісті нема – нема й сорому
• У сусіда розуму не позичиш
• Хто вчиться змолоду, не зазнає на старість голоду
• Чия відвага, того й перевага
• Чоловік у домі – голова, а жінка – душа
• Чорну душу милом не відмиєш
• Щастя має ноги, а біда роги
• Що знаєш, що вмієш, те за плечима не носити
• Язик без кісток: що хоче – лопоче
• Язик до Києва доведе
• Який дуб, такий тин. Яка гребля, такий млин. Який батько, такий син